У сучасному світі космічних досліджень розвивається не лише гонка за науковими та комерційними досягненнями, а й досить незвична тенденція — бажання стати першим, хто відправить певні об’єкти у космос. Чому це так важливо?
У грудні 2024 року японські буддистські монахи намагалися запустити в космос невеликий храм на борту супутника. Хоча ракета не досягла орбіти, вона подолала більше 110 км висоти, це стало першим випадком, коли образ Будди і мандала були доставлені в космос. Монахи сподіваються на нову спробу в майбутньому.
Цей космічний храм близький за розміром до середньої коробки для доставки від відомого інтернет-магазину. Він обгорнутий захисною золотою плівкою, а статуя Будди розташована у спеціальному відсіку на верху. Ідея полягає в тому, що, зважаючи на зростаючу кількість японців, які мешкають за межами Японії, молитви за померлих могли б бути направлені до Будди, коли той пролітає над ними.
Виявляється, людська психологія схильна до бажання бути першим. Це явище можна пояснити, спираючись на концепцію “комплексу неповноцінності”, запропоновану австрійським лікарем Альфредом Адлером. Люди відчувають потребу доводити свою значущість через досягнення та перемоги.
Цікаво, що бажання бути першим може мати еволюційне підґрунтя. Перші в чомусь мають значний вплив на подальший розвиток подій. Це явище, відоме як “ефект засновника”, демонструє, чому особи або явища, що з’являються раніше, здатні визначити майбутнє.
Таке прагнення до першості проявляється не лише в натхненних буддистських ініціативах, але і в інших більш зрозумілих випадках. Наприклад, компанія Celestis з 1994 року відправляє у космос частини праху або ДНК померлих, що стало популярною практикою – навіть у місії Apollo 15 в 1971 році була залишена меморіальна дошка на Місяці на честь загиблого астронавта.
Проте не всі об’єкти, що відправляються в космос, мають глибокий сенс. Наприклад, у грудні 2024 року планується доставка на Місяць диска, на якому буде закодоване зображення штучного інтелекту. Існує питання: для чого взагалі поміщати релігійні символи у космос, якщо немає нікого, хто їх прочитає? Це спонукає до думки, що є надія, що ці повідомлення зрештою досягнуть іншої цивілізації.
Усі ці незвичні об’єкти можуть не лише слугувати символом невмирущості або ностальгії, але і промовляти про бажання людства залишити слід у всесвіті. В майбутньому, з розвитком космічної інфраструктури, ми можемо хвилюватися про можливість видобутку ресурсів з астероїдів або колонізації інших планет, що свідчить про важливість заповнення космічного простору нашою присутністю.
Таким чином, те, що здається безглуздим, насправді може бути свідченням нашої прагнень вплинути на майбутнє, навіть якщо цілі ще не визначені. Людство поступово усвідомлює, що космос — це не лише наука, комерція та військова справа, а також простір, в якому ми шукаємо спільний слід і сенс.