Обмежена пропускна здатність супутників Starlink від компанії SpaceX ускладнює Україні використання наземних роботів на фронті в умовах війни з Росією, змушуючи розробників шукати нестандартні рішення.
Протягом минулого року Україна відправила тисячі колісних наземних роботів до своїх військових частин, щоб допомогти у доставці постачань, евакуації поранених та, у деяких випадках, атаках на російські війська без ризику для життів українських солдатів. Однак обмежена пропускна здатність супутників Starlink примушує окремі термінали, розміщені на безпілотних наземних транспортних засобах, працювати лише на швидкості до 10 мегабіт на секунду, що веде до низької якості відеосигналу, використаного для управління роботами.
“Для швидкого управління потрібно мати частоту передачі щонайменше 30 кадрів на секунду, щоб мати змогу керувати роботом,” — зазначив Вадим Буратин, технолог і CEO стартапу Huless. “Якщо у вас лише десять кадрів на секунду, і ви рухаєтеся швидко, існує велика ймовірність потрапляння в мінне поле або в дерево.”
Супутникова мережа Starlink стала незамінною для України з перших днів війни. Її термінали підтримують зв’язок військових на полі бою та допомагають керувати FPV-дронами, морськими роботами і безпілотними наземними транспортними засобами, що знаходяться за межами досяжності радіозв’язку. За інформацією, що надійшла з Міністерства оборони України, в країні працюють до 200 тисяч терміналів Starlink, що робить Україну найбільшим у Європі користувачем послуг Starlink.
Проте велика кількість пристроїв, особливо на передовій, обмежує швидкість пересування роботів до всього лише 6 миль на годину (10 км), зазначив Андрій Довбенко, український підприємець і CEO мережі Українського Технообміну. Через цю повільну швидкість наземним роботам потрібно до двох годин, щоб перетнути 12-мильну (20 км) сіру зону, де війська та техніка постійно під загрозою знищення з боку російських FPV-дронів. “Це досить повільно для [безпілотних наземних транспортних засобів],” — зауважив Довбенко. “Ви хочете, щоб вони рухалися щонайменше зі швидкістю 20 км на годину [24 милі].”
Також, за словами Буратіна, термінали Starlink часто стають нестабільними через вібрації, які виникають, коли безпілотні засоби рухаються по нерівних місцевостях. Дощ, хмари та навіть крон дерева можуть ще більше послабити сигнал.
Відповідаючи на ці проблеми, українські розробники шукають альтернативи, які б дозволили роботам здійснювати швидший рух для підвищення шансів на успішне виконання місій, перш ніж їх помітять і знищать російські дрони-камікадзе.
Щоб розв’язати цю проблему, Буратин та його колеги розробили дрони з прив’язкою, які піднімаються на висоту 500 футів (150 метрів) і несуть радіоповторювачі, які підсилюють слабкі сигнали, збільшуючи їхню досяжність. “Для наземного зв’язку [радіус дії сигналу] становить всього кілька кілометрів,” — зазначив Буратин. “З повторювачем у повітрі цей радіус розширюється до 40 та більше кілометрів (25 миль).”
Летючі дрони можуть дістатися ще далі завдяки підйомним повторювачам, до 48 миль (80 км) від своїх контролерів, захованих від дронів ворога.
Це дозволяє українським солдатам проводити сміливі розвідувальні місії глибоко на території, яка наразі контролюється Росією, не хвилюючись про втрату сигналу Starlink.
“Останнім часом ми змогли добратися до арени в Донбасі, великого стадіону в центрі Донецька, керуючи дронами за допомогою нашого повторювального обладнання,” — сказав Буратин.
Донецьк, що знаходиться приблизно за 30 миль (50 км) від нинішньої лінії фронту, перебуває під контролем російських сепаратистів з 2014 року.
Проте, як наголошує Довбенко, Starlink залишається незамінним для України. “Є багато застосувань для Starlink у війні, але він не був спеціально розроблений як військова технологія, тому має свої обмеження,” — зауважив Довбенко. “Було б добре мати альтернативи. Але чи можемо ми дійсно виробити альтернативу Starlink у великому масштабі? Певно, що ні.”
Системи автономної навігації на основі штучного інтелекту також допомагають військовим robotам долати проблеми сигналу через навмисну перешкоду або інші збої. У найближчі кілька років, сподіваються українські інноватори, штучний інтелект візьме на себе більшість дій на лінії фронту. Автономні бойові машини не потребуватимуть реального часу людського нагляду, і таким чином зможуть бути невразливими до радіоперешкод і втрати сигналу Starlink.
Хоча автоматизовані бойові системи навряд чи повністю замінять людських солдатів, вони допоможуть зменшити кількість людей, які необхідні в найбільш уразливих і небезпечних місцях на фронті.