Нові дослідження команди B2B-конференції Games Gathering виявили тривожну тенденцію: понад 80% російських ігрових проєктів, проаналізованих за останні три десятиліття, несуть у собі елементи пропаганди.
Згідно з результатами дослідження, яке здійснено за підтримки Українського культурного фонду, із 50 розглянутих проєктів майже 40 показали активне використання пропагандистських наративів. У 80% випадків експерти зафіксували присутність символіки, що підпадає під категорію інформаційного впливу. Ця статистика підкреслює зростаючу роль ігор як інструменту пропаганди.
«На відміну від періоду з 1991 по 2013 рік, коли лише 7,7% ігор мали яскраво виражені пропагандистські меседжі, в останні роки цей показник стрімко зріс до 60%. Пропаганда в іграх більше не маскується, вона стає відкритою і агресивною», — підкреслюють аналітики Games Gathering.
Після анексії Криму та початку військових дій в Україні діяльність російських розробників стала більш системною. Влада Росії активніше втручається в ігрову індустрію, сприяючи поширенню “патріотичних” тем, які намагаються зобразити країну і її армію в позитивному світлі.
Особливо активна підтримка з боку державних структур продемонстрована після початку повномасштабного вторгнення. Ігри, що отримують державне фінансування, стають каналами всередині країни та за її межами для популяризації необхідних наративів. Експерти вважають, що такі проєкти, зокрема, служать для виправдання військових дій та формування позитивного іміджу Росії.
Дослідження також зазначає, що російська пропаганда не обмежена певним жанром. Вона однаково ефективно інтегрується в якості ігор, чи то AAA-проєкти з високоякісною графікою, чи дешеві нішеві продукти. Фінансування таких проєктів контролюється через інституції, які забезпечують мільярдні інвестиції на підтримку ігрової індустрії в найближчі роки.
Прикладом такого явища є гра Atomic Heart, яка демонструє, як пропагандистські ідеї можуть успішно просочитися в розробку великих відеоігор. Такі проєкти, що безпосередньо будують на ідеологічних наративах, здатні стати культурними феноменами і шукати свою аудиторію далеко за межами Росії.
Однак, дослідники також зауважують, що до сьогодні в Україні та світі не розроблено ефективних стратегій протидії пропаганді в сфері відеоігор. Ця проблема залишається недостатньо дослідженою, і, враховуючи тенденції до зростання кількості російських пропагандистських проєктів, вона може стати серйозним викликом для України та інших західних країн.