Сучасні відеоігри трансформуються з простих розваг у потужні інструменти впливу, які здатні формувати історичну пам’ять та соціальні настрої. В умовах глобальних конфліктів, особливо на тлі сучасної війни в Україні, ігри та їхнє наповнення стають полем для боротьби з дезінформацією та пропагандою, що й подає особливу небезпеку, як, наприклад, ігри, створені російськими розробниками.
У цьому матеріалі ми детально розглянемо, яким чином російська пропаганда втілюється у відеограх, чому платформи, як Steam, не поспішали з повним блокуванням таких продуктів і які наслідки це має для України та її гравців.
Чому це важливо
Відеоігри стали важливим елементом масової культури, і водночас в них криється значна частка впливу на молодь. У сучасному світі молоді люди, найчастіше вразливі до маніпуляцій, отримують інформацію про війну, зокрема з платформ, як TikTok, Twitch та Steam. Російські ігри, наповнені пропагандистськими меседжами, стають засобом не лише розваги, а й зміни уявлень про війну, героїзуючи насильство та ненависть.
Досліджуючи геймплей та сюжети, можна помітити, як російська пропаганда реалізується через ігрові механіки: гравець часто знаходиться на стороні агресора, виконуючи завдання, які спотворюють реальність конфлікту, зокрема в образах «звільнення» та «боротьби нацизму».
Світ російської ігрової пропаганди
Російські проєкти в світі відеоігор проявляються по-різному — від завуальованої фантастики до відвертих мілітаристських ігор. Кожен із зазначених кейсів може спровокувати численні запитання про етичність подібних продуктів.
Atomic Heart: романтизація радянського минулого
Atomic Heart позиціонується як стильний шутер у альтернативній реальності, де СРСР досяг технічної утопії, але всередині гра містить елементи, які оспівують радянську велич і ідеологію. Досліджуючи її контент, можна виявити прихований підтекст, що виправдовує війну через ностальгію за минулим.
Хоча розробники заперечують прямі зв’язки з агресією проти України, фактично гра стає інструментом, який змушує захоплювати міста і вести війну, охоплену водоспадом кремлівських наративів.
Escape from Tarkov: зневага через ігровий контент
Гра Escape from Tarkov тривалий час намагалася позиціювати себе як «поза політикою». Проте численні елементи контенту вказують на певні образи, що зневажають українців. Приклади відвертої зневаги важко ігнорувати, адже в ігрових сценах можна знайти натяки, які ображають українську культуру та історію.
За створенням гри стоїть студія Battlestate Games, що продовжує бути глибоко вкоріненою в російське середовище та підтримує наративи агресії.
Broken Arrow: реальність як ігровий контент
Broken Arrow, на перший погляд, тільки вигадана війна між США та Росією. Проте фактично та ж сама гра включає в себе реальні відео військових атак на українських солдатів, перетворюючи їх на елемент розваги. Це використання реальних трагедій для створення видовищних сцен є відвертим порушенням етики.
Squad 22: ZOV: відвертісіть мілітаризму
Тоді як Squad 22: ZOV відверто наслідує кремлівську риторику, намагаючись подати добре відомі міфи, гравець грає за персонажів, які «переносять мир» на територію України. Зміст гри стає не лише надто очевидним, а й шокуючим для українських гравців, оскільки він підкріплює російську агресію під виглядом миротворчої місії.
Ukrainian Warfare: Gostomel Heroes: маніпуляція історією
Ця гра, що базується на подіях в Україні, пропагує уявлення про «героїчність» російських військових, які справді є агресорами. В такому контексті користувачі мають приводи сумніватися у намірах розробників, які обирають маніпулювати зі справжньою історією та перетворювати її на елемент гри.
Шляхи протидії та важливість свідомого вибору
Спротив поширенню таких ігор реалізується на різних рівнях — від індивідуальних бойкотів до офіційних заяв урядів. Численні спроби українських служб заборонити російську пропаганду на платформах, як Steam, показали, що боротьба потребує більш активних дій.
Наприклад, українські геймери створили розширення «НЕГРАЙ», яке сигналізує про ігри, пов’язані з російськими розробниками, спрощуючи вибір для споживачів. Це лише один із багатьох шляхів для обмеження впливу пропаганди.
Чи готові українські розробники створювати ігри про війну?
Створення ігор, які б розповідали про війну, може бути як частиною етичної відповідальності, так і викликом. Ігри можуть інформувати світ про істинний стан речей, проте варто пам’ятати про травматичність подібних тем для багатьох українців.
Розробники повинні знайти баланс між важливістю розповіді та чутливістю теми, адже зображення насильства може бути неприйнятним для значної кількості людей, особливо серед тих, хто нині переживає страшні травми.
Висновок
Сучасні відеоігри стали не лише розвагами, а й ареною глобальної боротьби за уми молоді. Російська пропаганда через ігри намагається легітимізувати військову агресію, маскуючи це під поняттями героїзму та «захисту мирного населення». Важливість усвідомленого споживання контенту стає дедалі актуальнішою, адже ми живемо в епоху, коли однією з основних битв є війна за правду.