У 1990-х роках бренд Commodore втратив свою популярність, що в результаті призвело до розпаду компанії через низку управлінських помилок. Назва бренду неодноразово перепродавалася і почала використовуватися для продукції низької якості, включаючи незвичайні плеєри та шредери.
Відродження Commodore стало можливим лише зараз. Відомий блогер та любитель ретро-технологій Крістіан “Perifractic” Сімпсон отримав права на бренд за “помірну семизначну суму” та став новим генеральним директором. Його мета полягає не лише в тому, щоб заробити на ностальгії, а й у створенні активної спільноти навколо імені Commodore.
Сімпсон не є власником оригінальної компанії Commodore, котра зникла в 90-х. Новий Commodore володіє лише частиною прав на торгову марку, при цьому важливі програмні елементи, такі як ПЗ для C64 та Amiga, належать іншим компаніям, зокрема Cloanto, Amiga Corporation і Hyperion Entertainment (яка управляє AmigaOS). Протягом останніх тридцяти років більшість розробок для Commodore здійснювалася спільнотою, а не самим брендом. Сімпсон планує об’єднати ці напрацювання під єдиним брендом.
Перший новий продукт — Commodore 64 Ultimate — вже приніс більше $1,5 млн прибутку завдяки продажу понад 4000 одиниць. Він доступний у трьох варіантах:
- BASIC Beige ($300) — класичний варіант з сучасним обладнанням;
- Starlight Edition ($350) — з LED-підсвіткою;
- Founders Edition ($500) — з позолоченим корпусом.
У пристрої використовуються FPGA, а не традиційне залізо чи китайські емульовані чіпи. Він підтримує оригінальні аксесуари Commodore і має HDMI-вихід.
Commodore не має власної бібліотеки ігор, що відрізняє його від Atari чи Nintendo. Хоча С64 здобув культовий статус, у його ігровому каталозі немає популярних франшиз на кшталт Super Mario, Sonic чи Pac-Man, які здатні приносити стабільний прибуток.
Сімпсон вбачає у бренді не лише комп’ютер, а й альтернативу переповненому сучасному цифровому середовищу. Він позиціонує Commodore як інструмент для “цифрового детоксу” — поєднання мінімалізму та технологічної романтики 80-х.
Ринок ретро-ігор оцінюється приблизно у $2,5 млрд на рік, але зацікавленість у таких проектах часто є недовговічною. Наприклад, Raspberry Pi пропонує схожі функції за значно нижчою ціною, а естетика 80-х не всім є привабливою у 2025 році.
Але справжнім викликом залишиться створення повноцінної екосистеми, що не просто повторює минуле, а пропонує щось нове, зберігаючи дух Commodore. Інакше бренд ризикує знову перетворитися на простий ліцензійний проект на невдалі продукти.
Незважаючи на всі виклики, вперше за багато років Commodore очолює людина, яка дійсно любить бренд, а це, принаймні, надає шанс на гідне відродження.