slider-1 slider-4

 

Чому? Таке запитання часто звучить з твоїх вуст. Чи часто це запитання є претензією та до кого звернене: Бога, людей чи конкретної особи? «Чому» – таке мале й коротке слово, проте містить в собі багато інших питань та емоцій.

Спробуймо задуматися над цим запитанням. Коли в моєму житті трапляється якась неприємна ситуація, проблема, – кожен має багато таких моментів, навіть впродовж дня їх безліч, що я роблю: злюся, нарікаю, кричу, плачу, чиню опір, чи, навпаки, я відкритий до діалогу? Чи я тоді молюся за цю ситуацію, людину чи людей. Що я роблю, що обираю: осудити чи простити, нарікати чи любити? Це нормально і притаманно людині ставити запитання, навіть не очікуючи відповіді на них. Звісно, є запитання, на які ми, з якихось причин, не зможемо отримати відповіді, принаймні тут, на землі.

Без запитань не народилася б філософія, не було б без них і пристрасних теологів. Треба лише глянути, як це «Чому?» вони ставили – з цікавості до життя, до створеного Богом всесвіту…

Отже, коли ти ставиш таке запитання Богові, інколи потрібно час, щоб Він міг тобі відповісти: через особу чи якусь подію. Не бійся запитувати Бога: «Чому?», і приготуйся терпеливо очікувати відповіді у правді, вірі, любові і надії свого серця.

Зеновія Щербініна