slider-1 slider-4

 

Людина відчуває, усвідомлює, що центром її єства насправді є серце і йому треба відвести належне місце. Багато й багато разів нам треба буде зупинитися й усвідомити , що ми знову заблукали, і тоді терпеливо, з усмішкою, без злості і розчарування повертатися додому.

Найперше мусимо слухати серце й дозволяти йому жити, дозволяти бути вільним. Коли серце хоче співати – нехай співає, коли сміятися – нехай сміється, коли танцювати – нехай танцює. Одна з перших речей, яких навчить людину її серце, – це те, чого вона потребує для зростання.

У тиші серця ми почуємо підказки і вони можуть бути дуже різні. Комусь воно підкаже бути більше з природою, адже природа і нам допомагає стати справжніми. Сидіти на березі гірської річки, слухати тишу гір. Дивитися на захід сонця. Мовчати… Адже коли в середині змовкає его, тоді людині відкривається дивовижа.

Внутрішня тиша – це тиша, що не лякає, вона не є пусткою, а радше наповнена світлом і теплом розпаленого багаття. Це та тиша, з якої народжується музика…

 

Юрій Канюк