«Ісус повний Духа Святого, вернувся з-над Йордану, і Дух на пустиню Його попровадив» (Лк 4,1).

У певній перспективі для мене, за прикладом Христа, це є заклик теж піти у пустиню. Проте для мене ця пустеля має інший вимір. У глибині моєї душі є просторі кімнати, де більше не думаю, не дякую, а споглядаю, ціную та люблю. Варто жити витривало у цих глибинах.

Розумію, що це заклик до глибини мого життя. «Тому дивись, я Господь, заманю душу та поведу її в пустелю і буду промовляти до їхніх сердець. (Йос 2,16).

Спробуй один день не вдягати навушники. Вимкни звук, включи тишу. Почни слухати, як співають пташки і що говорять люди, що промовляє серце.

Кожен повинен знайти час, щоб побути наодинці із собою. Тільки не варто навмисне уникати людей. Просто використовуй усамітнення щоб збагнути власну цінність і віднайти дари, якими зможеш служити іншим.

Свідомий контакт із Богом дарує оживлення і наснагу, щоб ми – піднесенні, свіжі та підкріпленні змогли у свій час знову ставати свідками для світу. Контакт із Богом – ось, що я шукаю! І лиш тиша і молитва відновлюють його…

Юрій Канюк