slider-1 slider-4

Мені лише двадцять п’ять років, але дозвольте сказати таке.

У теперішньому світі важко говорити про мораль, а ще більше про Бога. Я зустрічаюся із несприйняттям, байдужістю. Часом старше покоління, із усмішкою, називає мене мрійником, хоч самі знають, що я кажу правду.

Сучасна людина хоче осягнути добробут будь-яким способом. У цьому шаленому стремлінні втрачає щось найдорожче і найсуттєвіше – саму себе.

Не просто зараз говорити про правду і якусь остаточну істину. На загал, бачу духовний синкретизм, який виробили собі люди. Та цими намаганнями, знайти навпомацки шлях, уже себе так втомили, що зовсім у ніщо не вірять.

Суспільство, що називає себе християнським, свідомим і моральним, водночас, застрягло в брехні й корупції.

Чи можливо просто спокійно спостерігати за цим? Це запитую сам себе і кожного, хто зараз це читає. Хтось скаже, що у мене високі етичні вимоги. Проте, дайте собі відповідь: Чи ці питання турбують вас? Що ви робите з ними? Де ваші дії у відповідь?

Ми не можемо й надалі жити подвійними стандартами. Потрібно щось змінювати. Найкраще розпочинати з себе.

Прийшов час, для нашого народу, зростати. Прийшов час, перейти від гучних гасел і обіцянок до діла. Немає потреби переконувати одне одного у правоті своєї політичної позиції. Прийшов час формувати своє сумління, свої погляди і, тим самим, розпочати зміни, яких ми так потребуємо…