slider-1 slider-4

 

Цей світ промовляє гамірним натовпом. Безліч суджень про світобудову і сенс життя. Проте – це все лиш слова. Це багатоголосся доводить нас до відчаю і повної втрати орієнтирів. Порожнеча цього галасу обтяжує нас. Вона пропонує надію, яку не може дати. Ти, Господи, доводиш нас не до розпачу, Господи, а до покори. Справжня покора є чимось подібна до розпачу над собою, але для того, щоб з усією надією покластися на Бога.

Покладаючись на Нього, розуміємо, що наше життя має бути слуханням Його. Наше спасіння у тому, щоб слухати і відповідати. У мовчанні і уважному слуханні відкриваємо перед собою новий шлях. Відкриваємо свої серця словами, що відображають реальність, яку Він створив або ще більшу Реальність і Глибину, якою є Він сам. І в цій глибині розуміємо єдине, кого варто шукати – Бога.

Юрій Канюк