slider-1 slider-4

Народилася у сім’ї аптекаря в Каміджілано біля Лукки (Італія). Своє коротке життя провела загалом в Лукка. Багато страждала, була у передсмертному стані, і хоч дуже хотіла стати монахинею, її бажання не здійснилося, проте була стигматиком і містиком. Свої вчинки і зречення жертвувала за людей у небезпеці, а також за бідні душі. Вже з семирічного віку мала зв’язок з ангелами, Святими та душами в частих видіннях, однак з’являлись їй також і демони.

Так, страждати, страждати для грішників, а в особливий спосіб для бідних душ в чистилищі, – таким був її девіз. Одного разу вона написала у своєму щоденнику: “Ангел-Хранитель сказав мені, що Ісус хотів завдати мені сьогодні увечері трохи більше терпінь, а, власне, дві години за одну душу в чистилищі”.

Одного дня Джемма довідалась, що в монастирі пассіоністів в Корнето є смертельно хвора сестра, дуже дорога для Спасителя. Вона запитала в свого сповідника, отця-пассіоніста Ґермануса з монастиря св. Станіслава, чи це правда. Після його стверджувальної відповіді, почала Джемма просити Ісуса Христа, щоб Він простив їй її помилки і гріхи, оскільки та перебуває у важкому стані, щоб після смерті могла потрапити якнайшвидше до неба.

Бідна монахиня в Корнето мусіла ще багато терпіти й померла за декілька місяців. Душа померлої сестри з’явилась Джеммі у стражденному стані і просила про допомогу, оскільки терпить в чистилищі важкі муки. Відтоді Свята помножила свої молитви: “Ісусе, забери сестру Марію Терезу швидко до раю. Ця душа була Тобі особливо дорогою. Дозволь, щоб я за неї терпіла! Я хочу бачити, як вона буде звільнена з чистилища”, – так просила Джемма. Потім впродовж двох тижнів дуже страждала. Згодом вона написала: “Десь біля половини першої прийшла Мати Божа, щоб повідомити, що скоро наблизиться та мить. Через деякий час мені з’явилась сестра Марія Тереза в чернечому одязі пассіоністів, разом з Ангелом-Хранителем та Ісусом. О, як вона змінилася, відколи я її побачила вперше! Усміхаючись, вона наблизилась до мене і сказала, що щаслива і йде, аби втішатись навіки зі своїм Спасителем. Монахиня ще раз подякувала мені і, попрощавшись, десь о пів на третю разом з Ісусом і Ангелом-Хранителем піднялась до неба”.

На початку 1903 року Джемма захворіла на туберкульоз. Під час своєї недовгої, але смертельної хвороби, вона пережила різний містичний досвід. На початку Страсного тижня її здоров’я різко погіршилося і вона померла в Страсну П’ятницю 11 квітня 1903 у віці 25 років.

Після смерті Джемми її духівник, який зберігав у таємниці всі її містичні переживання, написав докладну біографію, опублікувавши особистий щоденник і листи Джемми. Церковна влада після опублікування творів Джемми визнала справжність її містичного життя.

Її почали вшановувати як святу відразу після смерті, але канонізація не була простою. Як і в інших подібних випадках, Церква дбала про те, щоб в Джеммі бачили насамперед людину святого життя, не зосереджуючи надмірної уваги на її містичних переживаннях. Під час канонізації було зазначено, що вона прославляється не за те, що мала об’явлення і стигмати. Екстази прикрашають християнське життя, але саме життя у Христі не складається тільки з них. За 30 років після її смерті, 14 травня 1933 року, була беатифікована, а через 7 років, 2 травня 1940 року канонізована Папою Римським Пієм XII. Її мощі зберігаються в монастирі отців пассіоністів у її рідному місті.

Джерела: 1. Ф. Гольбик, Чистилище – страждання, радощі та приятелі бідних душ, Місіонер 1996.

2. http://bpc.org.ua/pasionisty/svyata-dzhemma-galgani/

Опрацювала Софія Сагайдачна