slider-1 slider-4

Множинність, строкатість і мозаїчність нашого світовідчуття – це все промовляє до нас. Завдяки цьому ми відчуваємо багатство і безмежну палітру нашого буття. Репрезентативність світу у нашому власному персональному вимірі дозволяє відкрити певну сферу інтимності світовідчуття, що відкриває нам сенс світу і речей у ньому.

Важливо теж запитати себе. Яким шляхом іде сучасний світ? Сенс життя сучасної людини полягає у власній вибудованій схемі, що має за остаточну мету: можливість досягнення успіху, попри все. Культура споживацтва й егоїстичне керування лише власними потребами.

Що сучасна людина зробить задля того, щоб «вижити», серед цієї всезагальної картини нівеляції цінностей? Ми занадто абсолютизуємо роль чуттєвого пізнання. Це деколи завдає нищівної поразки у спробах ствердити істину. І, як наслідок, ми втрачаємо здорове прагнення пошуку правди.

То у чому ж ми можемо бути впевнені, якщо чуття визначають суб’єктивну істинну? Згасання інтересу до метафізичного. Сухий емпіризм. А прагнення людини залишаються одні й ті ж. Ми прагнемо бачити яскраві й чіткі ілюстрації шляху. Ми хочемо бачити ціль і мету.

Тому нас не задовільнять поверхові і спрощені визначення щодо джерела нашого життя. Сучасний технічний прогрес цивілізації, передовсім, керується економічними цінностями. Тому для людини втрачає сенс усе трансцендентне і метафізичне. Вона сама нівелює особисту, інтимну, духовну реальність.

А врятувати може одне: присутність Бога у нашому особистому контексті життя. Ця перспектива відкриває нові шляхи. Тому що важливо не лише бути знайомим з Автором, варто зав’язати з Ним особисті й тісні стосунки.

Юрій Канюк