slider-1 slider-4

 

«Прощаються тобі гріхи» (Лк 7,48). Ці слова лунають до кожного з нас. Він чекає нас і готовий вчинити для нас нове життя.

Наша щирість і любов привела нас до бажання цієї переміни. Сьогодні розпочинається нова дорога, внутрішня проща, що змінює наше життя. Внутрішній шлях поклоніння, що чинить цю переміну серця. Врешті, це є найбільший вияв любові Христа, що усе віддає і перемінює нас.

А потім ми чуємо такі слова: «Віра твоя спасла тебе, іди в мирі» (Лк 7,30). Наше покаяння не полягає лише у визнанні гріхів і усвідомленні нашої слабкості. Ми усім серцем прагнемо єдності з Христом.

Навіть серед наших буденних справ ми бажаємо «бачити Ісуса» (пор. Лк 19,3). Наше покаяння має плоди. Ми бажаємо, щоб Господь «серце чисте створив» (пор. Пс 51,12) у нас. Перемінені серцем бажаємо по-новому відкрити сенс слова любов.

Тому що любов – це діяльність, а не пасивний вплив. Про любов не ведуть довгих суперечок. У любові треба «перебувати», а не впадати у неї. Загалом активний характер любові полягає в тому, що любов означає давати, а не брати.

У наших серцях звучить цей полум’яний заклик до діяльної любові. Заклик до переміни себе, а відтак і всього світу. Це саме та реальність, у якій діє ця абсолютна любов, що для світу цього є абсурдом і непорозумінням.

Вона відкриває нам очі і дарує нам відчуття нашої гріховності. Перед нашим поглядом постає вся картина нашої гріховності. Звертаємось до Господа, що нас створив, благаючи Його про здатність прийняти подаровану нам свободу.

І відчуваємо глибоку вдячність. Ми йдемо далі з глибоким сподіванням на те, що любов Божа і милосердя Його дарують нам нове відкриття глибини любові.

Проте Дух Святий потягає нас до спокійної насолоди дивовижної любові, яка перевершує усе, що можна побажати або уявити. Не втікаймо від цього дару. Не зосереджуйтесь на тому, які ми грішники, а зосереджуйтесь на Тому, хто прагне заповнити собою наше неспокійне серце.

Юрій Канюк