slider-1 slider-4

 

Святий Полікарп належить до групи перший християнських письменників, які мали контакт із апостолами. Безперечним є факт, що святий Полікарп, крім євангеліста Йоана, знав ще й інших апостолів. Майже 70 років він очолював спільноту християн у Смирні, і мав такий авторитет, що всі вважали його головою єпископів Малої Азії, а торкнутися його одежі було великою радістю.

Почалися гоніння за імператора Траяна, що засудив на розтерзання диким звірам єпископа Антіохії святого Ігнатія і наказав привести його в оковах до Риму на смерть. Дорога святого Ігнатія проходила через Смирну, тут Полікарп цілував окови святого, а той просив його про молитви, щоб міг він гідно дати свідчення правді.

У Римі прийняли його з великою почестю, як того, що мав щастя бути учнем апостолів, а сам папа просив, щоб святий Полікарп відправив з ним Службу Божу.

Святий Полікарп, коли почалося переслідування в Смирні, не думав залишати міста, він обходив доми вірних, скріпляв їх у вірі і готував до мук. Напередодні у сні він бачив, як під його головою горить подушка, і тоді сказав до вірних: “Я, згідно з Господньою волею, буду замучений у вогні”.

Коли надійшов час його мученицької смерті, йому наказали: Зречися Христа, лихослов Його! На це святий Полікарп сказав так: “Уже 86 років служу я Ісусові, і Він ніколи не зробив мені нічого злого, навпаки, наділяв мене своєю благодаттю усі дні мого життя. Як би я міг лихословити свого Сотворителя, Відкупителя і Господа? Як я можу зневажити мого Спасителя, мого Бога, найвищого Суддю, який злих карає, а добрих нагороджує?”

Підбурений натовп став домагатися смерті Святого, і мучитель наказав кинути його у вогонь. Тоді, з радісною молитвою на устах, Полікарп став знімати свій убогий верхній одяг і взуття. А коли народ кричав, щоб його прив’язати до палі, він сказав: “Не бійтеся; Той, хто дасть мені силу витерпіти вогонь, дозволить у вогні і встояти”. Зі зв’язаними руками він став на багаття, підніс очі вгору і голосно молився: “Боже всемогутній! Дякую Тобі, що дозволив мені дожити до цього дня і цієї години, коли можу долучитися до тих, хто своєю кров’ю запечатав свідчення про Тебе і випити зі страждальної чаші Твого Сина, щоб стати учасником воскресіння і вічного блаженства. Іменем Ісуса, Відкупителя мого, я славлю, і величаю Тебе, Отче небесний, якому з Сином і Духом нехай буде слава, завжди нині і повсякчас і на віки вічні. Амінь!”

Джерело: І. Я. Луцик, Житія святих, яких кожного дня впродовж року поминає, Львів: Видавництво “Свічадо 2013.

Опрацювала Софія Сагайдачна