slider-1 slider-4

 

О Господи, Ти наповнив святих Тимотея і Тита апостольськими чеснотами. Вчини, за їхнім посередництвом, щоб ми добре і побожно жили тут, на землі, і завдяки цьому удостоїлися перебувати на небі. Амінь.

Святий Тимотей був найкращим учнем і найвірнішим і духовним сином та помічником св. Павла був св. Тимотей. Походив він з міста Лістри в Малій Азії. Його батько був поганином, мати -юдейкою, що разом з бабунею Лоїдою охрестилися і після смерті батька виховували Тимотея. Саме про цих двох жінок пише святий Павло: «Пригадую собі ту щиру віру, що у тобі, яка перш вселилась у твою бабуню Лоїду та у твою матір Евніку, а я певен, що й у тебе» (2 Тм 1,3-5) Тимотей добре замолоду знав Святе Письмо.

Святий Павло, зустрівши Тимотея, був переконаний, що хлопець, завдяки його доброму здоров’ю, релігійності та надзвичайному знанню Святого Письма, буде добрим помічником. Віра Тимотея буда міцна, а характер мужній, тому він охоче покинув своїх рідних, щоб супроводжувати св. Павла у його подорожах Малою Азією, Македонією та Грецією, був очевидцем як надзвичайних успіхів, так і великих розчарувань, доглядав його в недузі й потішав у годину смутку. І св. Павло любив його. У своєму Посланні до филип’ян він писав: «Надіюсь у Господі Ісусі послати до вас незабаром Тимотея…» (Флп 2, 19-22).

Святий Павло висвятив св. Тимотея на єпископа міста Ефеса в Малій Азії, а 97 року загинув мученицькою смертю від рук поган, виступивши проти ідолопоклонників егейської Діани, коли вони 22 січня готували на її честь похід. Убили св. Тимотея палицями і каміннями. Згодом його мощі віднайшли і 356 року урочисто перенесли їх до Константинополя та розмістили в храмі Дванадцяти Апостолів, де діялися різні чуда за заступництвом святого. Зараз мощі перебувають у Римі, в храмі св. Йоана.

Святий Тит походив із поганської родини. До Христової віри навернув його мабуть св. апостол Павло, який називав його своїм сином. Своїми чеснотами й щирою працею Тит здобув велику прихильність св. Павла. У посланні до корінтян св. Павло пише про нього: «Щодо Тита, то він мій товариш і коло вас співробітник… Хіба Тит вас використав? Бог, що втішає принижених, утішив нас приходом Тита; і не лиш його приходом, а й утіхою, якою зазнав від вас, оповідаючи нам про ваше палке бажання, про ваш смуток, про вашу горливість до мене…» (2 Кор 8, 23; 12, 18; 7, 6-7; 7, 13-15).

У 51 році св. Павло взяв Тита з собою на Собор в Єрусалимі, Тит був писарем св. Павла. Під кінець 56 року св. Павло послав його з Ефеса до Корінта усунути непорозуміння у церковній громаді. Тит добре виконав своє завдання. Наступного разу послав його до Корінта за милостинею для вбогих єрусалимських християн.

Коли св. Павло прибув з Рима проповідувати Христову віру на острів Крит, то висвятив Тита на єпископа цього острова, щоб він продовжував Боже діло, а коли Тит був єпископом Криту, то св. Павло написав йому послання з різними духовними повчаннями, де наголошує, якими прикметами повинен визначитися єпископ та його вірні. Пізніше Тит проповідував Христову віру в Далматії, можливо, відвідав св. Павла в Римі. Вернувшись опісля на острів Крит, проповідував християнство на сусідніх островах. Закінчив своє життя на Криті в глибокій старості приблизно 96 року.

Джерело: А. Трух, Життя Святих, Видавництво «Місіонер», Львів 1999, с. 117-120, 241-242;

http://dziennikparafialny.pl/2013/wspomnienie-swietych-tymoteusza-i-tytusa/.

Опрацювала Софія Сагайдачна