slider-1 slider-4

 

Присвячую і віддаю Богу все, що є в мені: мої помисли і справи – Богу Отцю, моє розуміння і мої слова – Богу Сину, мою волю і мислення – Богу Святому Духу, моє серце, моє тіло, мою мову, мої органи чуття – пресвятій людській природі Ісуса Христа.

(св. Франциск Сальський)

«Цей Божий слуга так уподобився до Бога, що я часто питав себе: як створена істота, маючи таку немічну людську природу, може дійти до такої високої досконалості… Роздумуючи над його словами, я так почав цінувати його, що бачив у ньому мужа, який відтворив любов Божого Сина на землі» – так писав про нього св. Вікентій де Поль.

Св. Франциск Сальський народився 1567 року у шляхетській сім’ї, а наступного дня його охрестили. Бажанням найстаршого сина герцога де Саля було присвятити своє життя служінню Богу. Та його батько, людина військового стану й духу, мало уваги звертав на побожність свого первородного сина і мріяв про славну світську кар’єру для нього. На 14-му році життя Франциска батько послав його вчитися до Паризького університету. Після всіх занять вивчав Святе Письмо, сердечно молився до Божої Матері і обіцяв Богові досмертну чистоту.

Коли йому було 18 років, його став мучити страх, що він утратив Божу ласку, та, що його очікує вічне прокляття. Він страждав від великого душевного неспокою доти, доки його не вислухала Божа Матір, до якої він гаряче молився: «Згадай, всемилостива Діво Маріє!»

Після Парижа він вивчав право в Падуанському університеті, і коли вже як доктор права збирався повертатися додому, батько, радіючи успіхам свого сина, готував його життя в подружжі з гарною й багатою одиначкою. Однак Франциск, побувавши на прощі в Лорето та Римі, рішуче, дав дівчині зрозуміти, що він не думає в цій справі коритися батькові. З тієї самої причини відмовився і від посади в сабавдському сенаті.

Повернувшись, він познайомився з єпископом Женеви Клавдієм де Гранієром, що сказав про нього: «Цей юнак буде колись великою людиною. Він стане опорою Церкви й моїм наступником на єпископському престолі!» Батько йому сказав: «Мій сину, якщо це справді Божа воля кличе тебе, то ти мусиш послухати». А за пів року його висвятили на священика (1593 р.).

Франциск відразу взявся з великою ревністю до душпастирської праці, у дієцезії, де було багато кальвіністів, які двічі намагалися його вбити. У дискусіях з протестантами завжди перемагав Франциск і багатьох навернув на католицьку віру.

Після смерті єпископа Гранієра 1602 року Франциск став його наступником. У 600 парафіях організував катехетичне навчання. Коли одна сестра, спитала його, яку чесноту на його думку, повинні плекати, він написав на аркуші паперу великими буквами: ПОКОРУ. В різдвяний час він безперестанку сповідав, незважаючи на своє здоров’я. Тоді його спаралізувало. Прийнявши таїнство Єлеопомазання, перебував у глибокій молитовній єдності з Богом. Останнє його слово було: Ісус.

Св. Франциск прожив на землі 56 років, 20 з них був єпископом. У 1665 році Папа Олександр VII проголосив його святим, а 1877 року Папа Пій ІХ – Вчителем Церкви.

У своїй книжці «Божа любов» він навчав, що «мірою любові є любов без міри». Саме такої засади він дотримувався в житті щодо людей. Його книжка «Філотея» з повчаннями про правдиву набожність було перекладена різними мовами. Написав близько 20 000 листів, зокрема св. Йоанні Шанталь, - головній настоятельці, яка заснувала під його проводом 1610 року Орден Сестер Відвідин Пресвятої Діви Марії (Візиток).

Джерело: А. Трух, Життя Святих, Видавництво «Місіонер», Львів 1999, с. 144-151, Щоденно з Богом, Одеса 2018.

Опрацювала Софія Сагайдачна