slider-1 slider-4

 

Св. Григорій, єпископ Ніси, був сином святих батьків Василія й Емелії і рідним братом св. Василія Великого, св. Макрини та св. Петра Севастійського. Народився він у Кесарії, столиці малоазійської провінції Каппадокії, приблизно 335 року.
Його батько помер передчасно, тому своїм вихованням й освітою він завдячує найбільше старшому братові Василієві. Він був йому за вчителя риторики й аскези, а твори Орігена, Платона, Арістотеля й інших світських письменників були джерелами, з яких Григорій черпав богословське, філософське та широке світське знання. По закінченні свого навчання одружився з побожною Теосевією, і обоє вони служили вірно Богу. Григорій посів чин церковного читця. Та оскільки мав великі знання з риторики, то незабаром зайняв світську кафедру красномовства.
Але новою роботою Григорій був невдоволений. Саме тоді написав до нього листа св. Григорій з Назіянза, в якому наполягав на тому, щоб той зрікся «пустої слави» світського ритора та вернувся служити Богові. На прохання старшого брата Василія Григорій почав готуватися до священства, і незабаром прийняв духовний стан. Невідомо, чи Теосевія, дружина Григорія, проживала й далі разом зі своїм чоловіком, тепер уже священиком, чи перейшла жити разом з Макриною в монастир. Відомо лише, що вона не була перешкодою для Григорія.
У той час, коли Григорій жив у відокремленні від світу, мабуть, у монастирі над рікою Іріс, у провінції Понт, його брат Василій боровся з аріанством. Потребуючи правовірних людей у боротьбі з аріанською, єрессю, Василій посприяв, щоб Григорія вибрали єпископом Ніси – малого каппадокійського містечка. З важким серцем і, мабуть, неохоче прийняв Григорій єпископські свячення з рук брата Василія і виїхав до своєї далекої столиці.
У Нісі тоді процвітав аріанізм. Григорій мав здобути це місто для правдивої віри, але не мав дару управління провінцією, і це йому не вдалося. Після смерті Василія Григорій Ніський став впливовою людиною в церковному житті. Він залишив по собі багато творів, в яких наявні майже всі жанри старохристиянської літератури: екзегеза, догматика й полеміка, аскетика, промови й епістолярія. Найкращими є його догматичні тексти. З аскетичних були популярними два: «Про дівоцтво» і «Життя св. Макрини».
Вже за життя, а ще більше після смерті, св. Григорій Ніський був вшанований за те, що найбільше спричинився до занепаду аріанізму й прийняття Нікейсько-Константинопольського Символу віри з точнішим визначенням правди про Святого Духа: «І в Духа Святого, Господа животворного, що від Отця і Сина ісходить, що з Отцем і Сином рівнопоклоняємий і рівнославимий, що говорив через пророків».
VII Вселенський Собор у Нікеї надав св. Григорієві Ніському почесне звання Отець Отців, а помер св. Григорій помер близько 395 року.

Джерело: А. Трух, Життя Святих, Видавництво «Місіонер», Львів 1999, с. 65-69.

Опрацювала Софія Сагайдачна