slider-1 slider-4

 

Просимо Тебе, всемогутній Боже, вчини милостиво, щоб урочистість святого Сильвестра, Твого сповідника і Найвищого Пастиря, спричинилася до розвитку нашої побожності та вічного спасіння. Через Господа нашого Ісуса Христа, котрий з Тобою живе і царює навіки вічні. Амінь.

Святий Сильвестр був Папою Римським, 33-м намісником св. Петра після св. Мелкіяда, водночас він був першим Папою, який керував Церквою вже за часів релігійної свободи, наданої імператором Костянтином.

Походив Святий із Рима. Юнаком читав едикти імператора Авреліана про переслідування християн. Згодом, уже дорослим, переживав страхіття Діоклетіанової кривавої розправи з християнами та прислухався до поважного й урочистого співу псалмів на похоронах святих мучеників у римських катакомбах. Разом з усіма послідовниками Христа втішався Божим милосердям, що його по кривавому випробуванню дав Бог християнам 313 року і вони могли вільно сповідувати Христову віру в Римській імперії.

Хоча Церква і отримала свободу, однак її становище було надалі важке в державі імператора Костянтина, який, попри свою лояльність до християн, до часу своєї передсмертної недуги не хотів охреститися, вбив свою жінку Фавсту та сина Криспа, радився з поганськими філософами та був весь час холодним політиком, що вмів поєднати поклоніння Христові з величанням перського бога сонця. Хоча Костянтин наказав виховувати своїх синів у християнській вірі, добре ставився до своєї матері св. Олени і збудував кілька християнських святинь, проте все життя утримувався від прилюдного визнання Христової віри і лише перед смертю його охрестив аріанський єпископ Євсевій, що не визнавав Христа Богом. Костянтин вважав, що Церква повинна служити політиці в справах укріплення його царства. Він хотів бути єпископом усіх християн і саме так підписувався, втручався в управління Церкви і скликав збори для залагодження церковних справ. У такий спосіб він закладав цезаропапістичні підвалини для другого Рима, що мав постати після у Візантії та виступити проти старого Рима.

Такому імператору-самодержцю мусив опиратися св. Сильвестр впродовж 20 років. Непокоїли його єресі, що розбивали єдність Церкви зсередини, а саме: схизма Мелетія в Єгипті, заколот донатистів у північній Африці, аріанізм у Малій Азії. 325 року відбувся в місті Нікеї (Мала Азія) І Вселенський Собор Христової Церкви, на якому Папу репрезентували Віт і Вінкентій, а Собором керував єпископ Кордови. В Нікеї отці Собору осудили Арія та його єресь, склавши Символ віри. Представники св. Сильвестра були також на синоді в Олександрії, де розглядалось питання про аріанську єресь.

За часів св. Сильвестра відбулися такі визначні події: базиліку св Йоана на Латерані проголошено катедральним храмом Рима; в Римі збудувано декілька храмів, а саме – собор св. Петра, св. Хреста та св. Лаврентія, можливо, храм Пресвятої Богородиці Старовинної; засновано школу церковних співаків; ухвалено, що святе миро має посвячувати єпископ, а під час Святої Меси використовувати полотняний обрус.

Помер св. Сильвестр 31 грудня 335 року і був похований у храмі, який він сам збудував на цвинтарі св. Присцили, поблизу самарійського шляху. 761 року Папа Павло І переніс мощі св. Сильвестра до храму, збудованого на його честь, теперішньої святині англійців-католиків у Римі.

Джерело: А. Йосафат, Г. Трух, Життя Святих, Видавництво “Місіонер”, Львів 1999, с. 38-40.

Опрацювала Софія Сагайдачна