slider-1 slider-4

 

цей Вічний Син Вічного Отця народився від Святого Духа і Діви Марії. Його народження в часі нічого не забрало і нічого не додало до Його вічного і Божественного народження. Він цілковито віддав себе, щоб відродити обдурену людину, щоб перемогти смерть і щоб своєю могутністю скинути диявола, який панував над смертю. Адже ми не могли б перемогти творця гріха і смерті, якби Той, якого не може забруднити гріх і не може втримати смерть, не прийняв нашу природу і не зробив би її своєю. Він був зачатий від Святого Духа в лоні Матері-Діви, яка Його народила, не втративши дівоцтва, як і зачала, також не втративши дівоцтва…

(З послання Лева Великого до Флавіана, Патріарха Константинопольського)

Поклоніння біля різдвяних ясел

(св. Йоан Павло ІІ)

Дякуємо Тобі, наш Отче, за Слово, що прийняло плоть і стало Тілом, яке тієї вифлеємської ночі було з нами.

Дякуємо Тобі за Слово, в якому Ти крізь століття повторюєш пресвяту любов Твого Божества.

Дякуємо за те, що в Слові Твоєму Ти полюбив людину «раніше від створення світу».

Дякуємо за те, що в Твоєму возлюбленому Сині Ти захотів відновити все творіння.

Дякуємо Тобі, Предвічний Отче, за вифлеємську ніч Різдва Христового, коли Слово стало Тілом і оселилося між нами в силі Відкуплення.

«Дякуємо Тобі, наш Отче, за святу лозу Давида, яку Ти дав нам пізнати через Сина Твого Ісуса Христа», народженого від Діви і покладеного в яслах на сіні.

У цій лозі, спадщині Авраама, Ти обіцяв спасіння і Твій вічний Завіт усім народам і людям землі.

Дякуємо за спадщину Твоєї благодаті, яку Ти не відібрав у людського серця, але відновив через земне народження Сина Твого, щоб ми Його хрестом і воскресінням, покоління за поколінням, знаходили втрачену через гріх гідність дітей Божих, усиновлених братів Твого Предвічного Сина.

Дякуємо Тобі, Предвічний Отче, за материнство Богородиці Марії, яка, перебуваючи під опікою Йосифа, теслі з Назарета, народила Сина Твого в убогості.

«До своїх Він прийшов, та свої Його не прийняли» (Йн 1, 11). Але Він прийняв усіх нас уже в своєму Різдві, зігрівши кожного з нас предвічною любов’ю Отця; любов’ю, що спасає людину, очищуючи від гріха її совість. У Ньому ми маємо примирення і відпущення гріхів.

Дякуємо Тобі, Небесний Отче, за «Немовля, що лежить у яслах»; у Ньому явилася людям доброта і любов Спасителя, Бога нашого.

Дякуємо Тобі, Предвічний Отче, за любов, що приходить до кожної людини в немічному Немовляті.

Дякуємо Тобі за те, що, будучи багатим, заради нас Ти став убогим, аби нас збагатити.

Дякуємо за предвічний задум спасіння світу, який уперше об’явився у вифлеємську ніч Різдва.

«Дякуємо Тобі, Отче наш, за святе Ім’я Твоє», якому Ти дозволив знову розцвісти в серцях наших – через Відкуплення світу.

Джерело: «Щоденно з Богом», Одеса 2018, с. 819-821.

Опрацювала Софія Сагайдачна