slider-1 slider-4

 

Святий Миколай

Спомин (довільний): 6 грудня

Велике вшанування, яким св. Миколай втішається серед християн свідчить про його надзвичайну святість. Св. Бонавентура так писав про нього:

«Миколай, вибраний уже в лоні своєї матері, святий з дитинства, був славою юнаків, честю старців, похвало священиків, сонячним блиском єпископів. Слава про його чуда розійшлася по всій землі, Миколая величають усі його мешканці. Щодня помножуються чуда за його посередництвом, а Божий Дух не перестає робити нові. Св. Миколая прославляють на морі, величають на суші, призивають у небезпеках. Коли наближається гроза й хвилюється море, тоді зі сльозами кличуть на допомогу св. Миколая; коли навідується нещастя, св. Миколай є нашим заступником. І не тільки до християн, але й до поган дійшла слава його імені, він у них в такій великій шані, що вони громадами сходяться величати та прославляти його ім’я. Між багатьма великими чудами, що їх він творив, найбільш чудом був він сам».

А ще раніше, в VII сторіччі, над гробом св. Миколая похвальне слово виголосив св. Андрій Критський:

«Не стільки освічує церкву світильник, поставлений на золотому високому свічнику, скільки ти, св. Миколаю, поставлений Христом – правдивим Світлом – на святительському престолі, просвічував у світі свою череду, вів її до не заходячого Світла і наче з висоти освічував чистим світлом духовного пізнання».

Св. Миколай був єпископом у місті Мира (Мала Азія) у ІV сторіччі; він народився в місті Патарі, де його стрий був єпископом. Побожні батьки дбайливо виховували свого сина в християнському дусі, а стрий дбав про його освіту. Після передчасної смерті батьків Миколай вирішив передати успадкований маєток на діла християнської любові. Саме тоді один патарський мешканець, втративши всі свої гроші, хотів пустити своїх дочок на злу дорогу. Щоб допомогти цій родині, Миколай підкинув їм потайки мішечок золота. Так він робив тричі. Дівчата скористали з тієї допомоги і всі троє чесно вийшли заміж. Коли Миколай підкидав дарунок третій раз, батько дівчат побачив свого доброчинця.

Ставши священиком, св. Миколай ревно піклувався про спасіння своїх вірних, а також з любов’ю помагав їм у всіх їхніх потребах, часто навіть чудесним способом. Так, наприклад, він явився уві сні імператору Костянтинові та наказав йому відпустити на волю трьох старшин, яких несправедливо засудили на смерть.

Згідно з переданням св. Миколай помер у Мирі, де на його могилі збудували храм. На його честь відзначали окреме свято. Один його життєписець написав у Х сторіччі про св. Миколая так:

«Захід, як і Схід, вихваляє його та прославляє. Люди ставлять на його честь храми. Всюди є його образи, на його честь виголошують проповіді та святкують свята. Всі християни вшановують його пам’ять та просять у нього опіки. Його ласки не підвладні часові, тривають з роду в рід, спливають на всю землю».

Коли місто захопили мусульмани, італійцям вдалося 1087 року перевести мощі св. Миколая з Мири до міста Бар. Це спричинило вшанування Святого на католицькому Заході. В Середньовіччі лише в одній Англії було чотириста храмів на честь св. Миколая. Як свого особливо небесного заступника закликають св. Миколая на поміч моряки на Сході, а на Заході діти чекають від нього дарунки за добру поведінку. Просять помочі у св. Миколая також в’язні й полонені, всі ці прохання зродилися на основі добрих діл і чудес великого чудотворця.

У Львові під горою, де колись височів славний княжий замок, стоїть церква св. Миколая. Одного дня зайшов до цієї церкви малий хлопець, став перед образом св. Миколая і залився слізьми. Він гірко плакав, бо йому тяжко йшла в школі наука, хоч він вдень і вночі сидів над книжками. Але, на щастя, хлопчина знав де шукати потіхи: у храмі, в молитві, перед образом св. Миколая. І небесна потіха зросила серце доброго юнака. Він щасливо закінчив школу, а з роками посів у Львові єпископський престол. Був це греко-католицький митрополит Григорій Яхимович.

Коли в Мирах помер єпископ, довколишні єпископи зібралися вибирати нового і просили Бога вказати їм найдостойнішого чоловіка на це звання. Архієпископ мав видіння у сні, щоб обрати єпископом чоловіка, який перший вранці прийде до храму на молитву, бо це праведна людина, що горить любов’ю до Бога і ближнього. Цим чоловіком виявився св. Миколай. І хоч св. Миколай ніколи навіть не думав про таку високу честь, однак не міг піти проти виразної Божої волі. Тоді він розповів архієпископу, що і він мав дивне видіння: Ісус Христос уві сні передав йому Євангеліє, а Божа Мати – єпископську одежу. І ось він встав рано, щоб піти до храму і просити в Бога просвітлення, щоб зрозуміти цей сон, а тут йому говорять, що він має бути єпископом.

Ставши єпископом, не тільки не змінив своєї милосердної поведінки щодо людей, а навпаки, його добродійність ще більше засяяла. Сам св. Миколай жив дуже скромно. Одежа його була простенька, їв тільки раз на день, увечері; весь час посвячував молитві й ділам християнського милосердя. Щороку 1 вересня він скликав на Собор духовенство, радився з ними про потреби народу, наказуючи дбати про бідних, виконувати бажання Христа: «Нехай не буде бідних між вами…» А Бог помагав св. Миколаю в його добродійності не раз виразними чудами. Коли в Мирі настав голод святий ревно просив у Бога помочі. На далекій Сицилії одному торговцеві св. Миколай явився у сні, дав йому добрий грошовий завдаток та замовив корабель збіжжя для голодних у Мирі. Прокинувшись, купець, несподівано для себе, тримав у своєму кулаку завдаток на збіжжя, що його остаточно переконало: це був не звичайний сон, а Боже об’явлення. Купець відразу наповнив корабель зерном, приплив до Мири, де св. Миколай купив його.

Св. Миколай був дуже ревний у Божих справах за свободу Церкви, за чистоту християнської віри, за поширення Царства Божого на землі. Якийсь час йому довелося страждати за Христа у в’язниці, вийшов на волю коли новий правитель Костянтин Великий переміг Лікинія, а Христова Церква отримала свободу.

Бог прославив св. Миколая великими чудами як за життя так і після смерті. Він увійшов в історію Церкви як Великий Чудотворець. Слава про св. Миколая була така велика що навіть погани просили його заступництва в своїх потребах.

Св. Миколай відійшов до Господа 6 грудня, та невідомо точно, якого року (між 345 і 352). Тіло його до 1087 року спочивало в Мірах, а потім було перевезене до Барі, де лежить і понині. Як допомагав людям за життя, так і по смерті залишається заступником мало не в усіх потребах: є покровителем дітей, дівчат, незаміжніх, наречених, самотніх жінок, рибалок, мореплавців, пекарів, кондитерів, бондарів, мельників, ув’язнених.

Джерела:

1.Життя Святих. Андрій Йосафат Григорій Трух. Видавництво отців Василіян «Місіонер». Львів 1999 р. Б.

2. CREDO: http://credo.pro/2018/12/54966

Опрацювала Софія Сагайдачна