slider-1 slider-4

У літургійному році обох обрядів починається Великий піст. У Римсько-Католицькій Церкві Попільною середою, а в Греко-Католицькій – у понеділок після сиропусної неділі. У Православній Церкві дещо інакше – там іде плавніший перехід, який стосується харчування. Після нещодавнього святкування Різдва, часто з надміром калорійної м’ясної їжі, організму треба трошки відпочити, адже різка зміна раціону – це стресова ситуація для нього. Тому Православна Церква за тиждень до Великого посту має мясопусну неділю, після якої не можна їсти мясних страв, а потім сиропусну – після якої обмежується вживання і молочних продуктів. Думаю, що Церква мудро подбала, як правильно підготувати вірних до Великого посту.

Традиція посту відома ще задовго до народження Ісуса Христа, і означає акт покути. Люди, які згрішили, одягали волосяниці – одяг не дуже приємний для тіла і посипали голову попелом, що також не можна назвати насолодою. Оскільки людина – цілісна істота, яка складається з душі і тіла, то обмеження для тіла мали б впливати і на душу. Утримування від певних видів їжі має також виховний аспект – людина вчиться керувати своїми бажаннями і своїм тілом. І саме тими днями найбільше хочеться забороненого. За собою зауважив, що перед початком Великого посту, під час посту і особливо в останній тиждень сповнююся злістю. Ситуації трапляються різні, які провокують агресію. До цього треба бути готовим. Коли Ісус після хрещення перебував 40 днів у пустелі, Його супроводжували дикі звірі. «І він перебував у пустині сорок день, спокушуваний сатаною, і був із дикими звірями, а ангели йому служили» (Мк 1,13). Один священик-францисканець пояснював нам що дикі звірі – це те що робиться в нас, чого ми не помічаємо у звичайному ритмі життя. Звірі, які нас кусають часто зсередини. Ще зі звіром ототожнюється ворог людського роду, яких кружляє навколо нас як «лев рикаючий». Тому на період посту требу бути готовим, що будуть і падіння з укусами і піднесення, коли «ангели будуть служити», тобто різка зміна настрою чи життєвих обставин.

Важливо, що на початок Великого посту вибрані майже однакові уривки з Євангелії від Матея. Римсько-католицький календар – Мт 6, 1-6. 16-18, греко-католицький – Мт 6, 14-21. Варто призадуматись над спільним фрагментом Мт 6.16 «6. Коли ж ви постите, не будьте сумні, як лицеміри: бо вони виснажують своє обличчя, щоб було видно людям, мовляв, вони постять. Істинно кажу вам: Вони вже мають свою нагороду». Більше коментувати не треба – кожен може зрозуміти ці слова і не робити з посту «показуху». Ось піст, який Господу не до вподоби: «Ви постите на те, щоб правуватися та сваритись і немилосердно бити кулаком. Не так ви нині постите, щоб голос ваш було чути на небі» (Іс 58, 4). Як правильно постити – говорить саме Слово Боже. «Хіба такий піст Мені до вподоби, день, коли хтось умертвлює себе? – Схиляти голову, немов тростина, вереття і попіл під себе підстелювати, – чи це назвеш ти постом та днем, Господові вгодним? Ось піст, який Я люблю: кайдани несправедливости розбити, пута кормиги розв'язати, пригноблених на волю відпустити, кожне ярмо зламати, з голодним своїм хлібом поділитись, увести до хати бідних, безпритульних, побачивши голого, вдягнути його, від брата твого не ховатись» (Іс 58, 5-7).

Думаю, що цього варто дотримуватись не тільки під час посту, щоб після його завершення, повернувшись до звичного життя, поступати несправедливо, пригноблювати людей і сваритись. За час посту ми повинні набути певних навичок, їх зберегти, а в подальшому намагатися їх вдосконалювати.

Текст - Андрій Мельник