slider-1 slider-4

У п’ятницю, після Урочистості Пресвятих Тіла і Крові Христа, Римо-Католицька Церква відзначає урочистість Пресвятого Серця Ісуса, що виражає правду, яку записав апостол Йоан: «Бог є любов’ю».

Культ Серця Ісуса, відомий вже з Середньовіччя, розповсюдився у Церкві і був офіційно визнаний під впливом об’явлень, які мала французька монахиня св. Маргарита Марія Алякок (XVII ст). Урочистість покликається на загальноприйняту символіку серця, що виражає любов. Всі літургічні тексти цієї урочистості звертають увагу насамперед на Божу любов, найповнішим символом якої є Серце Ісуса.

Ще давні християнські письменники підкреслювали, що з пробитого Серця Ісуса народились Церква і таїнства, особливо  Євхаристія – таїнство любові. Зачатки культу Серця Ісуса видимі вже у Середні віки, коли незалежно одне від одного ,в різних місцях, поширюється набожність до Серця Ісуса. А з XVII століття культ Пресвятого Серця поширюється вже на цілу Церкву. До цього особливим чином причинилися двоє святих: Маргарита Марія Алякок, з монастиря сестер візитанток в Паре-ле-Моньяль, та її сповідник Йоан Еудес, пише Opoka.

Під час одного з об’явлень св. Маргариті, яке відбулось 16 червня 1675 року, Ісус показав своє Божественне Серце і сказав: «Ось Серце, яке так сильно полюбило людей, що ні в чому Себе не жаліє, цілковито винищило Себе і пожертвувало, аби виявити їм Свою любов. Тому прагну від тебе, щоб у першу п’ятницю після октави Пресвятих Тіла і Крові Христа було встановлено свято – особливо для того, щоб вшанувати Моє Серце через Святе Причастя і урочистий акт перепрошення, аби винагородити Йому за зневаги, яких Воно зазнає під час виставлення на вівтарях. Обіцяю, що Моє Серце відкриється, щоби з Нього витекли струмені Його Божественної Любові на тих, які віддадуть Йому цю шану і піклуватимуться про те, щоб й  інші Йому шану віддавали». 

Після детальних досліджень Апостольська Столиця визнала вірогідність об’явлень св. Маргариті Алякок і дозволила відзначати це свято. Першим його затвердив папа Климентій ХІІІ у 1765 році. Днем відзначення урочистості, згідно з об’явленнями, визначено п’ятницю після октави Урочистості Пресвятих Тіла і Крові Христа. Пій ІХ у 1856 році поширив це свято на всю Церкву. 31 грудня 1899 року він також віддав під опіку Серця Ісуса Церкву і людство. Пій ХІІ у 1956 році опублікував спеціальну енцикліку «Haurietis aquas», присвячену вшануванню Серця Ісуса.